[27.11.2009 17:33] Віктор СОЛОКІЯ, спеціально для “Іншого Боку”
Старий, подертий, іржавий трос, наче безліч надій і мрій теж іржавих і подертих на струни. М’яка кора безрідної тополі, що коренем-спрутом засотує твердий і вічний шмат граніту – гидкий холодець сірості і мороку буднів. Скоцюрблені листки канадського дуба, мов згорілі від літнього коньяку променів, цупко прикипіли до гілок - спрага до волі ...
»»»
|
[06.01.2009 02:27] ОльгаСВІТЛА, спеціально для ”Іншого Боку”
Готуючись до вечері, родина вбирала ошатний одяг й нетерпляче чекала першої зорі на нічному небі, бо зранку годилося постувати й нічого не їсти. Вийшовши на подвір`я, діти стежили за небом і з появою зірки, заходили в хату й сповіщали довгождану звістку. З цього моменту можна було розпочинати Святу Вечерю. Першим за стіл сідав господар, а за ним по старшинству й інші...
»»»
|
[13.09.2008 18:04] Інший Бік
Суперечливі відчуття. Зворушлива, надривна Ніно, величезний стадіон і... максимум 500 слухачів на ньому, тому що вечірка закрита. Усі її шанувальники. Але вечір п`ятниці дає про себе знати – після другої пісні усі починають підтримувати, але якось мляво - втомлено. І Ніно, зі своєю дитячою, обеззброюючою посмішкою, каже: "Ні, так не віддаються".
»»»
|
[14.08.2008 14:00] Інший Бік
Знайома іронічно відзначила, що "Ялта завжди втомлювала гротеском своїх реакцій. Але якщо кілька років тому вона мені найбільше нагадувала стару повію - нафарбована пика, задниця в целюліті, то тепер старенька й макіяж покращила, й ін`єкції ботокса робить, й за сідницями стежить"...
»»»
|