Не пам\'ятаю, коли вирішила стати журналістом. Може, це було підсвідоме бажання, коли після енної прочитаної книги захотілося сказати щось своє? Або коли я побачила, що байдужість - це ознака нашого покоління? Або коли літери стали складатися в слова, і це макабричне таїнство просто захопило і тримає досі.\r\nВ цьому блозі ми будемо спілкуватися, радитися і може навіть сваритися чи то пак дискутувати. Але байдужості тут не буде місця. \r\nЮлія ГУДЗ
Я сиджупри +40 (дві години тому, між іншим, бльше +45 було), а вологість ледь не всі 100%! А все через дощі і урагани, які наче з собою привезла з Києва. І навіть такий відчайдушний дивак як я не ризикнув ниніломанутися хоча б в океанаріум , що в Сіті ( Мельбурн). Бо тепловий удар - мій давній “друг” і супутник – лупнув мене б на першому повороті і малоймовірно, що я б доповзла хоча б до рятівного метро... Але є й плюс. Навчилась платити рахунки в банку і на пошті.
Хоча не думаю, що цього достатньо і це вагома підстава для запиту на отримання громадянства...
Якщо щиро: мені так лінно, шщо навітьмінімальні вчинки вимагають налаштування цілих пів дня
Отже, перших два дні йшов дощ, що не заважало нам купатись в океані...
Австралійці мені досі не подобаються , а от Австралія – дуже!
Постійне відчуття, що я все пропускаю мене вже попустило, враження, що мозок тут має дивну здатність атрофуватись... Маю навіть підозру, що тут щось розпилюють у повітрі, аерозоль лінощів швидше за все.. Ну, на цьому все, піду щось поїм....
Украинские политологи высказали свою точку зрения на призыв опального российского олигарха к украинским богачам поддерживать на выборах Ющенко
В минувший четверг на сайте «Украинской правды» появилось обращение Бориса Березовского, который прямым текстом призвал украинских олигархов поддержать на выборах Виктора Ющенко. В свою очередь зам главы секретариата украинского президента Юрий Ехануров назвал призыв Березовского «провокацией». Однако эксперты, опрошенные изданием «Політична думка», считают, что «такая реакция представителей СП только подтвердила слова Березовского».
Комментируя обращение Березовского, руководитель Центра политических исследований и конфликтологии Михаил Погребинский отметил: «Березовский был прав, когда говорил, что Ющенко – лучший кандидат для олигархов. Ведь именно в последние пять лет были созданы разные фонды, сформировавшие вокруг президента клуб олигархов, у которых он выклянчивал деньги для всяких своих идей и планов».
При этом, как уточнил руководитель социологической службы «Украинский барометр» Виктор Небоженко, «Виктор Ющенко не только помогал олигархам в качестве благодарности, но пытался стать одним из них».
Такая позиция с точки зрения интересов страны еще более опасна, чем действия Кучмы, который держал богачей под колпаком, считает Небоженко.
« При Ющенко олигархи усилились так, что стали диктовать свои условия государственной власти. Единственный политик, кто не подчинился этой системе, - Юлия Тимошенко. И в этой ситуации я не завидую олигархам: никто из них не может рассчитывать на дружбу с Тимошенко, когда она станет президентом», - отметил эксперт.
Политолог Василий Базив напомнил, что «сама Тимошенко недавно заявила, что чувствует себя в оппозиции, поскольку против нее объединились олигархические группы. Создан единый фронт борьбы против Тимошенко, который объединил как олигархов, так и кандидатов на пост президента – Януковича, Яценюка и, конечно же, Ющенко».
А директор Агентства моделирования ситуаций Виталий Бала отметил, что «реализация призыва Березовского поддержать Ющенко на выборах отбросит Украину еще больше назад, ведь Березовский работал при Ельцине, когда страной управляла так называемая семибоярщина, когда олигархи всем руководили. Если же победит Юлия Тимошенко, то олигархам придется играть по правилам, которые выгодны в первую очередь государству, а не им самим»."Газета по киевски"
Після декількох років відпочинку закордоном і в Криму,
друзям вдалось підбити мене на Затоку. Ще раз, після 10 років моєї там
відсутності. Не буду кривити душею - я була одною з багатьох негламурних
радянських родин, які не могли дозволити собі відпочинок в Криму чи, не дай Бог,
в Болгарії. Тому наше місце було в Затоці, в Рибаківці, Коблево. В дерев`яних
бараках без води і зручностями на вулиці. Зате біля моря! Тільки це нас і
втішало.
Нам то дітям було байдуже: цілими днями до посиніння сиділи в морі,
випрошували в батьків купити пиріжок з повидлом бурого кольору на пляжі,
гасали по безлюдних степах за базами і їли за трьох в смердючих столовках. Але
я, здавалось, дістала надовго прививку від подібного відпочинку.
Ні, захотілось ностальгії, романтики їй захотілось! Зразу скажу - Затока вже
давно не та. Ні ні, не в плані комфорту - вона якраз та, радянська, тільки все
ще й постаріло на років надцять і ніхто нічого не ремонтує, всі кафе під кодовою
назвою "ригалівки", а дороги на бази розраховані рівно на пів машини. Зате
з`явились нові "євро" бази. Що ж це за об`єкти такі?
Всі, думаю, пам`ятають: йдеш по пляжу і бачиш першу лінію баз (за аналогією з
першою лінією в Туреччині), потім йде друга, потім є ще бази через дорогу. Ну,
третя лінія, приміром. А п`ятої і шостої не хочете??? Шоста - це коли стоїть
одинокий корпус десь в степі, недалеко від моря - хвилин 15, але йти не по
асфальту, а по грунтовці, чіпляючись за щойнопроведені в корпус комунікації.
За цю всю красу з нас захотіли 350 грн. за номер. І, повірте, це була ще не
межа! Ми побачили по дорозі базу (зроблену в кращих традиціях Туреччини, з
фонтанчиками і мармуром) з хорошими номерами за ціною від семиста до тисячі з
чимось гривень. В Затоці! Ні ні, прочитайте ще раз - в Затоці, де море
прісне і брудне, де немає нормальних кафе і ресторанів, щоб поїсти і точно
залишитись живим (харчування в 200 баксів за ніч не було включене), де збоку до
бази приліплені дерев`яні страшні одоробла-будиночки 50-тих років, і мармур на
твої дорогій базі просто меркне. Порахуємо, тільки проживання 10 днів на ній
буде коштувати скількии? 10 тисяч гривень або дві тисячі доларів... (дорогу ми
звичайно не врахували). Все не можу більше нічого написати...
Для порівняння: номер в готелі в Коктебелі (Крим) зі стабільно гарячою
водою (що для Криму завжди було проблемою) і ремонтом нам коштував під час
фестивалю (!) 100 грн. з носа. Я з впевненістю можу сказати, що він був кращим.
А навіть якби не був - це ж Крим! За саму природу та повітря (я вже не кажу про
море) я готова доплачувати
І кооомарі! Я про них вже забула навіть... Хочете повернутись в дитинство і з
захопленням кілька днів розчухувати до крові всі наявні кінцівки і початки? Тоді
вам дорога в Затоку! От і слоган цьому благодатному краю придумала :)
Коротше, любителі екстріму, якщо є бажання повернутись в СССР - у вас є
можливість: квиток-вокзал-Затока. Я особисто пас.
оце просто зараз сиджу на площі ринок і дивлюсь на останні помираючі
промені за цей день мені вдалось побачити десятки цікавих людей за якими я
направду сумувала не вистарчає мені в києві отих чудних прибаханих
людей зі своїми заскоками, з дивними посмішками на вустах що блукають наче
заблудлі подорожні оці старушки які заледве дихають проте вперто і
систематично сновигають містом настільки сухенькі, що їх хода по бруківці
нагадує шелест відмерлого листя здається дихнеш на них сильніше і вони
відлетять у далекі краї або просто в небо
львів робить мене сентиментальною кожен раз коли я повертаюсь я помічаю
безліч важливих дрібниць до яких діла не було коли жив тут той запах який
гуляє містом коли сонце починає його прогрівати наприкінці весни з чим
його порівняти запах пилу старих книжок сухого листя і померлих душ о ні
людей тут повно всі вони навіть якось занадто живі але я відчуваю тисячі
душ які не відлетіли в небо а залишились блукати містом наче в
чистилищі коли я була мала я часто чула якісь голоси що без сумніву не
належали до цього світу але що таке цей світ і той така тонка грань між
ними і зазирнути по ту сторону так легко особливо тонка вона на високому
замку і у деяких дворах старого міста здається зазирни за кут а там пройде
дама в пишному строї легенько помахуючи парасолькою і вони усміхнеться
мені таємниче поправить вуальку і зникне за рогом так наче її і не було
львів робить мене сентиментальною це місто безстатеве тут важко
пояснити що таке дитина чоловік та жінка всі вони наче каміння без статевих
ознак місто старе ті молоді молоді лише звиду від них тхне вологою та
сирістю вони постаріли ще з народження навіть діти тут рухаються повагом
мов старушки
я постійно пишу щось про львів я відчуваю себе безсистемним архіваріусом
міста як можна передати словами у які відчуття я поглинаюсь коли приїздю
сюди так ніби тобі на голову натягнули бритванку з цинамоновими
булочками а в сраку засунули маківник жартую отак і настрій скаче
тут від ностальгії до іронії від зачудування до повного
відторгення місто породило мене і викинуло з себе наче сказало та іди
ти нахуй ні сорі для цього воно занадто гречне воно наче сказали лети
бузько в далекі краї гм гм ну дето таг :)
щастя є воно тут в мому місті найкращом з міст на землі в прайват
порядку звичайно і як би я не ганила його воно завжди обертається до мене
то сракою то ніжними вустами так і живемо ні я без нього ні воно без
мене як брунька і материнське дерево і я кожен раз буду повертатись
сюди бо памятати минуле це не слабкість я розумію що без минулого немає
майбутнього адже кожен твій крок вперед передбачав мільйони кроків перед
тим якими не варто нехтувати
Був такий прекрасний фільм Балабанова "Про уродов и
людей". У виразно балабанівському стилі - що всі люди по суті своїй збоченці і
краще не заглядати до них у душі і у голови. А то таааке можна побачити....
Сивочолий мудрий старець, що виховав 7 дітей та кілька десятків онуків, якого
поважають і люблять, виявляється розтлителем маленьких хлопчиків. Вірна дружина
та мати виявляється гіршою за повію. Ряд можна продовжувати.
Я стала боятись людей. Я не люблю, коли вони одне маючи на думці, усміхаються
і говорять кардинально інше. Я не люблю, коли вони ніжно і співчутливо однією
рукою погладжують по спині, а другою приміряються вмазати ножем. У ту ж
розніжену спину.
Люди, для чого ви це робите? Для чого ви брешете, для чого приховуєте правду?
Чому ви не зізнаєтесь: так, я дурень, так, я збоченець, так , я "подлец", так, я
невдаха. Принаймні за це вас можна буде поважати. А так ви далі розмазуєте в
своїх головах гидотні думки, якими примудряєтесь загиджувати ще й усе довкола.
З неділі намагаюсь хоч якось потрапляти на покази
кінофестивалю Молодість. Знаєте, все-таки кіно там забагато, зате вибір. На
цьому і зупинимось. Нижче розклад з короткими синопсисами до фільмів, вибирайте!
Квитки в залежності від кінотеатру та часу від 10 до 30 грн. Чесно, ще багато
чого є подивитись, а до наступної молодісті :) цілий рік. Кіно в маси!
И немного о жестоком. О русском и жестоком. Не нравится? Экстремальное
словосочетание? А если добавить к жестокости Ренату Литвинову? Пойдете смотреть?
Пойдут многие, а фильм может оказаться далеко не шедевром. Но имя главной
девушки СССР действует магически, привлекая толпы зрителей и прощая картине даже
самые скользко-сопливые места.
Сколько их в драме Жесткость, сказать сложно. Но трейлер многое объясняет.
Литвинова играет женщину, запутавшуюся в собственных чувствах и отношениях. Она
связывается с девочкой-тинэйджером, следящей за ее любовными интригами через
фотообъектив, и жизнь обеих необузданно меняется. Для влюбленных в Ренату – в
фильме есть сцена, где нежная Литвинова крушит авто «плохого человека».
Занимательно.
Фильм для тех, кому понравились Часы с Кидман. Женско-человеческая история,
полная любви и тайн. Опальная Ванесса Редгрейв, известная своей поддержкой
чеченского освободительного движения, играет умирающую мать, которая выдает двум
дочерям реальную историю ее жизни. Этот тонкий и техничный фильм рекомендуется
впечатлительным девушкам-интеллектуалкам и всепонимающим зрелым дамам. В прокате
в США, практически, провалился.
Перерождение / Ai no yokan Япония , 2007 19:30 - кинотеатр Киев
(синий зал)
Японское кино – как и японская кухня. Или попадаешь на такую скользкую
гадость, что потом унитаз становится твоим лучшим и понимающим другом. Или
уплетаешь за обе щеки, и уже через час опять умираешь с голоду. Много
японской кухни на Молодість не привезли, поэтому приходится довольствоваться
тем, что есть. А есть и пить придется фильм Перерождение. Рецепт –
жестоко-азиатский. Папа-журналист, у которого умирает жена от рака, дочь,
которая остается ему в моральную и вселенскую нагрузку. Зверское убийство
дочери, и опять папа, который выходит на связь с миром через газеты. Ну что еще
написать? Обычная японская семейно-производственная картина. Каждый раз смотришь
и тихо в тряпочку радуешься, что родился в рідній Україні.
-------------------------------------------------------------------------------- Суббота,
27 октября
--------------------------------------------------------------------------------
4
месяца, 3 недели и 2 дня / 4 luni, 3 saptamani si 2 zile Румыния,
2007 21:00 - кинотеатр Киев (синий зал)
Главный фильм этой Молодости – безусловно, румынская драма об абортах 4
месяца, 3 недели и 2 дня. Румынское кино нынче в моде. Теперь на престижных
фестивалях победителей выискивают не среди раскосых азиатских режиссеров с их
бессмысленной жестокостью, а среди тихих и странных румын. С их осмысленной
жестокостью. Этот фильм что-то вроде Маленькой Веры для советских зрителей конца
80-тых. Бомба. Выглядит как почти документальное кино, при этом режиссеру
Кристиану Мунгиу удалось вообще избежать политики и одновременно показать все
гнилые стороны разлагающегося социалистического общества времен заката Чаушеску
(это тот дядя-диктатор, которого в отличие от его собратьев из соцлагеря просто
расстреляли на заднем бухарестском дворе у забора).
Аборты в Румынии запрещены законом, и за убийство плода могут покарать на 10
лет. Но девушку из местной общаги это не останавливает. Она вынуждена принять
самое тяжелое решение в жизни любой женщины. Однако весь груз этой драмы,
неожиданно, ляжет не на нее, а ее подругу, мечущуюся в темной румынской ночи в
мертвым плодом в руках.
Канны рукоплескали. И вручили картине главный приз – Золотую пальмовую ветвь.
Но сытая Европа не особо захотела смотреть это кино. Отмахнулись от него и на
постсоветском пространстве. В России фильм пойдем в очень ограниченном прокате.
В Украине им и не пахнет. И только благодаря Молодости у наших зрителей есть
шанс увидеть то, на чем висит сейчас весь европейский кинобомонд.
Бывший ударник / Ex Drummer Бельгия, Нидерланды, Италия, Франция ,
2007 10:00 - кинотеатр Киев (красный зал) (также сеанс 28/10/2007 - 15:00
- кинотеатр Кинопанорама)
Один из самых безумных фильмов фестиваля Молодість. Смотреть хотя бы за
постер и идею. А она такая, что в к одной из местечковых бельгийских инвалидных
рок-групп присоединяется местный пройдоха-журналист-знаменитость, который и
играть на ударных не умеет. Их цель – выступление на местном фестивале.
Ихсредство – кровь. Их стиль – жестокость. Их фильм – поражается воображение и
сердце. Это не просто экранизация произведения фламандского писателя Германа
Брюссельманса. Это жестокий, экспрессивный, поразительный, страшный и местами
комичный фильм от Мортье про музыку.
Возмож/дно, вы экзальтированный любитель русского кино с самокопанием до
смерти, корни которого растут их классической литературы. Тогда Звягильцев –
ваша звезда. Второй фильм этого режиссера попал в обзор только потому что попал
на многие кинофесты Европы и был отмечен. Например, за лучшую мужскую роль в
исполнении актера Константина Лавроненко в Каннах. Мы не претендует на мозговое
преимущество перед лучшими европейскими критиками, поэтому свое скучное мнение
оставим пр себе и сообщим лишь следующее: картина о том, как один русский мужик
забирает семью, возвращается в родную деревню и глубого в красивом кадре капает
в себя...
Фальшивомонетчики / Die Falscher Австрия, Германия, 2006 19:30 -
кинотеатр Киевская Русь (также сеанс 28/10/2007 - 21:30 - кинотеатр Киев
(красный зал)
Можно было и прокрутить эту ленту в расписании Молодости, не обратив
внимания. Но деньги еще никто не отменял. Как и тех людей, которые не считают их
за бога и творят сумасшедшее-финансовые увертюры. Фальшивомонетчики - настоящая
история Саломона Соровича, необычно выдающегося фальшивомонетчика, который жил
светской жизнью, пока его не арестовали не выслали в концлагерь. Чтобы выжить он
соглашается помочь нацистам в финансировании военных действий.
-------------------------------------------------------------------------------- И
для тех, кто любит покороче - сразу четыре ночи короткометражек...
--------------------------------------------------------------------------------
Пятница, 26 октября Долгие ночи короткого метра. Италия 23:30 -
кинотеатр Киев (красный зал)
Долгие ночи короткого метра. Германия 23:15 - кинотеатр Киев (синий зал)
00:20 - кинотеатр Жовтень (зал Гегемон)
Сьогодні знаковий день для всіх ПОЦІНОВУВАЧІВ (завжди
любила це слово :)) електронної музики
Приїжджають Кемікал Бразерс :) А з ними ще й дідусі електроніки Аполо 440
От іду, буду фотографувати і згадую дику історію, як редактора одного з
інтернет-видань на концерті Muse (минулих вихідних) побили
охоронці. Ні за що, просто людину не попередили, що після третьої пісні не можна
фотографувати, а далі пішло-поїхало. Адже охоронців на концерти наймають з
приватних контор. Які претензії? Свинюки.
Нагадаю, що знаменитий фотограф Спенсер Тунік, відомий своїми знімками
великої кількості оголених людей, провів ще одну фотосесію. Цього разу центром
мистецтва став готель Sagamore, у Майамі-Біч, штат Флорида (США).
У зйомках Спенсера Туніка взяли участь більше 500 осіб. Крім уже звичних
ракурсів - коли люди в стилі ню розташовуються на відкритих балконах будинку,
майстер приготував кілька оригінальних сюжетів.
Так, чоловіки позували окремо від жінок. Їм видали яскраво-зелені надувні
матраци і щільно уклали в басейн. У сусідньому басейні, на яскраво-рожевих
матрацах, плавали оголені жінки.
Кульмінацією стало купання в шампанському. Оголені люди одночасно відкривали
пляшки, які для більшого ефекту підігріли на сонці і збовтали.
...........................................
от як приїхав би він до Києва робити голі фото-інсталяції то я б йому
запронувала Верховну раду прікіньте - 426 голих депутатів натискають
кнопки а в кулуарах тищі їх помічниць без трусів і з папками
бігають по-моєму, дуже концептуально :))))
А сьогодні Бойко заговорив, але краще б він мовчав. Таки винні. Не ясно за що
і коли той борг набіг, але ми віддаємо більше мільярда баксів.
Я просто не розумію одного, чому ніхто нікому не пояснює, звідки і куди
"гуляють", за що і кому ми винні. По суті винні ж не ми, але розплачуємося за
інших. Просто на голову не налазить.
То якраз той варіант - самі хочемо, щоб нас (вибачте за грубість)
наї...ли.
А все чому? А все тому, що з головою поринула у наш новий прикол - відеогалерею.
Коли ми її починали, здавалося, ну в чому тут проблема - мало відео в інтернеті? Оно ютьюб - просто бездонна бочка з відеозаписами. Спочатку думали, що канали українські допетрали вже піаритися там (бо, наприклад, більшість каналів світу, включаючи ВВС та СNN, мають свої спеціалізовані комьюніті, де викладають найцікавіші передачі та ролики).
Користь від такого піару важко переоцінити. По-перше, користувачів ютьюбу просто мільйони зі всього світу. По-друге, на сервісі ютьюба є опції, щоб настроїти власну сторінку, підібрати фірмові кольори, вставити логотипи і т.п. Ну і, по-третє, це БЕЗКОШТОВНО. Просто треба на це витратити кілька годин, ну днів.
Жоден український канал не має своєї сторінки там. Ліньки? Дивно.
Ну, це їх проблеми. Я не про те. Дуже цікаво спостерігати, в що з найбільшою охотою люблять повтикати юзеря в неті. Ну культура-мультура - таке. Звичайно, з найбільшою увагою люди вдивляються, хто (бажано політик) і як, вибачте, обі...вся.
Так відео з Оленою Франчук та Повалій, які на концерт Елтона Джона вдягнули однакові туфлі було на топі кілька тижнів. Мене лиш радувало, що в нас ще нема можливості писати коментарі (скоро така можливість буде, мені самій цікаво). А то би їх такими словами називали (ще одна любов людей в неті катати простині з коментарів мене завжди дивувала і "уміляла"). Тому дуже прошу, коли коментарі в нас будуть - не спамте, мені ж потім чистити :)
Є плани далі розширяти відеогалерею, буде ще кілька примочок. І заморочок для нас, відповідно. Але що не зробиш, аби рости і розвиватися.
Ну взагалі там ходити на вихідних не варто, купа приїджих
Які фотографуються біля кожної вітрини і смітника, а їх улюблені фони для фотографії вже здавна
Мавпочки в памперсах, які печуться на сонці
Куди дивиться грінпіс, а звичайні перехожі? Не шкода тваринок?
Черновецький ще сьомого липня підписав указ про заборону використовувати диких тварин (мавп, білок, орлів, сов та інших маленьких братчиків) для фотографії з метою отримання прибутку
Міську міліцію зобов`язали припиняти випадки комерційного використання диких тварин для фотографування та складати протоколи на порушників за ст. 155 Адміністративного Кодексу України. За цією статтею на порушника накладається штраф до 100 грн, а у випадку повторного порушення - до 2500 грн.
І що? Зникли мавпочки і сови? Та де там – давай гроші – й анаконду притягнуть
Я тут подумала, прекрасна б була соціальна акція
Вийти Черновецькому на Майдан і фотографуватися з перехожими
Замість мавпочки
Тим самим і рейтинг собі підійме, і перевірить, ДЕ бачать його укази
ПС. Пане Черновецький – дарую креатив, квітів та вдячності до гробу не потребую :)))
Ну нормально, нашій “малишці Вірусі” присудили аж 18
місце в пів-фіналі! Я просто вибухаю праведним гнівом. Безголосі хлопчаки,
псевдо-опера з Македонії здається – і це достойні конкуренти нашій дівчині з
оооооот таким авторитетом?
Юлія ГУДЗ
(
