Сьогодні моя колекція ідіотичної реклами в метро несподівано поповнилась отакою наліпкою:
Ну, це ж треба настільки ненавидіти російську, щоб отак її спаплюжити?! Або вживайте нормативні суфікси ("Кредиты для юридических и физических лиц") - або ж переходьте на нормальну українську мову ("Кредити для юридичних і фізичних осіб").
Зайве підтвердження того простого й очевидного факту, що в Україні мусить бути одна державна мова - українська!!! Бо якщо (не дай Боже!) стане дві - не знатимемо жодної...
Колись полюбляв читати матеріали Тетяни Коробової. Колись давно - ще до Помаранчевої революції. Потім стало просто огидно, оскільки вона скотилась на тривіальне обс**ання всіх і кожного при очевидній відсутності власної (людської) позиції. Бо можна обс**ати всіх і кожного, вчорашніх і нинішніх... але ж при цьому у автора за душею щось має відчуватися, окрім переповненого екскрементами кишковика?!
Тож давно вже читаю її опуси без колишнього пієтету. Втім, останній "шедевр" мене таки вразив!..
Горячие поздравления Виктору Ющенко, Кучме Данилычу, януковичам, и – особо – «противсихам» всех мастей, калибров и мотиваций.
Там некоторые продолжают что-то буровить на предмет «нас, противсихов, уже миллион», мы-де, прозревшие, авангард на пути к новому «завтра», давайте объединяться и…
И что, за Кроликом вприпрыжку? За Тигипком в ногу? А то куда.
Или завтра наши СМИ раскроют объятия умным и чистым, а не бешено богатым? Ой, не смешите мои тапочки.
И пусть чем больше барабанит Кролик, тем очевиднее, что он политически дурной, как… кролик, но оно ж «новое», гы.
А если Тигипок рванул в политику – значит, в разворованной за 18 лет Украине украли еще не всё. О, поможем «новому» -- у него и с аппетитом, и с масштабом всё в порядке.
Охолоните, «противсихи», вам долго-долго ждать гонки за «новыми». Мы въезжаем в новый-старый режим, который не для того «всю жизнь в очереди стоял», чтоб, дорвавшись, делать вам «уступлю-подвинусь».
И, главно дело, паскудство «противсихов» не только в обеспечении неизбежности януковичей, пришедших всерьез и надолго, а и в заведомом понижении акций, авторитета и веса Юли («обое одинаковые») на перспективу – как оппозиционного лидера, единственную, между тем, реальную силу, способную с открытым забралом противостоять армии асфальтовых катков.
Прессу нашу, так успешно поработавшую на «победу демократии», даже нагибать не придется. Готовность «ручки выше, ножки шире» никуда не исчезала. Только еще подпиталась «свежей» -- импортной -- кровью.Там некоторые продолжают что-то буровить на предмет «нас, противсихов, уже миллион», мы-де, прозревшие, авангард на пути к новому «завтра», давайте объединяться и…
И что, за Кроликом вприпрыжку? За Тигипком в ногу? А то куда.
Или завтра наши СМИ раскроют объятия умным и чистым, а не бешено богатым? Ой, не смешите мои тапочки.
И пусть чем больше барабанит Кролик, тем очевиднее, что он политически дурной, как… кролик, но оно ж «новое», гы.
А если Тигипок рванул в политику – значит, в разворованной за 18 лет Украине украли еще не всё. О, поможем «новому» -- у него и с аппетитом, и с масштабом всё в порядке.
Охолоните, «противсихи», вам долго-долго ждать гонки за «новыми». Мы въезжаем в новый-старый режим, который не для того «всю жизнь в очереди стоял», чтоб, дорвавшись, делать вам «уступлю-подвинусь».
И, главно дело, паскудство «противсихов» не только в обеспечении неизбежности януковичей, пришедших всерьез и надолго, а и в заведомом понижении акций, авторитета и веса Юли («обое одинаковые») на перспективу – как оппозиционного лидера, единственную, между тем, реальную силу, способную с открытым забралом противостоять армии асфальтовых катков.
Прессу нашу, так успешно поработавшую на «победу демократии», даже нагибать не придется. Готовность «ручки выше, ножки шире» никуда не исчезала. Только еще подпиталась «свежей» -- импортной -- кровью.
<...>
=====
В чому власноруч (у власній статті) таким чином розписалася Тетяна Коробова?
1. Що їй конче потрібен "лідер", за яким можна гнатися з високим підніманням стегенця! А іншого вона просто не уявляє.
2. Якщо вона збирається бігти в Європу за Тігіпком або ж за Яценюком - я їй не лікар. Особисто я за ними не побіжу. За жодних обставин!
3. Вона вже внутрішньо здалась на поталу Януковичу з компанією, бо для неї його виграш - це смерть Україні. Бо, мовляв, з Януковичем могла розправитись лише ЮВТ. А сама Тетяна Коробова - де її місце в цьому процесі?! Якщо - в дупі, то... хай там і сидить, і не жвендить.
4. Вона не розуміє, що ЮВТ - це таке саме зло, як і Янукович, і що коли одне зло переможе інше - ліпше не стане! Буде так само паскудно, як і нині. І це паскудство визначилося не 7 лютого, а в далекому вже 2006 році - коли ми обирали новий склад парламенту при новому - "помаранчевому" Президенті.
5. Як журналістка, вона сама розписалась у своїй відвертій продажності + нездатності "відкрити двері розумним і чесним".
То що, отака вона - вільна журналістка Тетяна Коробова?! Я балдзюууу...
У титанічному змаганні "Чужого" з "Хижаком" переміг перший: Віктор Янукович, себто...
Що ж, перемога перемогою... але зараз побачимо, чи зуміє він дибити ворогиню? Бо це непросто, але якщо не добити - ВОНА зжере ЙОГО, навіть перебуваючи в опозиції.
Але Бог їм суддя! Що маємо в сухому осаді ми?.. В кулуарах 3-го поверху "акваріуму" (будівля Верховної Ради) посміхається бронзовий Георгій Гонгадзе. Загадкове вбивство (зникнення без вісті?..) "помаранчева" влада так і не розкрила до кінця - що було оголошене справою честі!
Що ж, Георгію... отже, вони або не мали ніколи цієї честі, або збезчестилися такою своєю надто відвертою імпотентністю! А тебе я пам'ятатиму все життя і без всяких меморіальних дошок. Пам'ятатиму, як в далеких 1997-98 роках ти у "польових" умовах навчав мене премудрощам журналістики у стінах ЦВК. І можеш не хвилюватися - на виборах я не віддав свій голос ні цим нікчемним "хижакам", які лише розпіарилися на твоїй смерті, ані "чужим". Не присягатимусь перед твоєю меморіальною дошкою ні на яку тему... але - ти мене знаеш!..
А вони... Вони поки що розважаються у спосіб, властивий їм. Під стінами Кабміну, де понад 5 років тому гриміли революційні "тулумбаси", тепер вишикуватися намети "регіоналів".
Кабмін у відповідь набурмосився...
Сумно на все це дивитись! І огидно.
Втім, спостерігати за торжеством ЮВТ було б не менш огидно.
Майже п'ять з половиною відсотків голосів + непочесне п'яте місце у перегонах + нездатність посісти перше місце бодай в одному регіоні (бодай в якомусь західному)... Враховуючи величезний кредит довіри, з яким у 2005 році Віктор Ющенко вступав на найвищу державну посаду - це більше, ніж проста поразка. За такого фіаско краще за все застрелитись, хоч я й розумію абсолютну несумісність цього виходу з постулатами православного християнства, вірним адептом якого Ющенко був і лишається.
Звісно, ВАЮ не застрелиться. Але якщо він після цього вигулькне десь на обрії української (не кажу вже - міжнародної) політики, я довго сміятимусь. Звісно, українці жаліють слабких - але ж не настільки!..
Як на мене, головна помилка Віктора Андрійовича - його не надто моральна поведінка... хай як це дивно звучить, враховуючи його показову принциповість! Але!..
Але ще під час інавгурації 4 лютого 2005 року він пройшов повз парламентську ложу, де сиділи його попередники - два Леоніди (Кравчук і Кучма), - й навіть слова їм не сказав. Чи варто було сподіватись на щасливий для себе фінал, якщо починаєш з такого відвертого хамства?! От і маємо жахливу девальвацію інституту влади в очах українського народу після п'яти років правління...
А згадаймо численні паскудні скандали з "любими друзями"!..
А ганебне третє місце пропрезидентського НУНСу на позачергових парламентських виборах 2007 року!..
А навіщо було йти на нинішні президентські вибори, якщо жахлива нерейтинговість в очах українців була давно очевидною?! Невже щоб остаточно зганьбити себе?..
І так в усьому. Дрібниці - та наскільки неприємні! Легко марити, уявляючи себе незамінним батьком нації. А пробудження буває гірким, ой, яким же гірким!..
Не знаю, хто як сприймає сучасну ситуацію в Україні, та мені чомусь пригадується коротка (на один куплет) пісня з екранізації Михайла Булгакова "Собаче серце" (слова Юлія Кіма, музика Дашкевича)...
++++++++++
Суровые годы уходят
В борьбе за свободу страны!
За ними другие приходят,
Они будут тоже трудны...
=============
Безнадьога, коротше... хоча й Новий Рік з Різдвом щойно відгуляли, здається! А далі?.. Далі - інша пісня звідти ж...
«Чисто там, де не смітять!» Відродження традиції для всіх, хто любить своє місто!
«Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять!» Під таким гаслом 11 квітня 2009 року о 10.00 в Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка пройшов суботник.
Сьогодні працівники Центрального ботанічного саду на Печерську і волонтери молодіжного соціального руху «Молодість небайдужа!» зібралися разом для спільної мети — прибирання улюбленого місця відпочинку киян.
Молоді активісти закликають усіх відвідувачів Ботанічного саду підтримувати територію заповідника у чистоті. Адже, як голосить народна мудрість, «Чисто не там де прибирають, а там, де не смітять». Даною акцією небайдужа молодь показала не лише любов до навколишнього середовища, а й важливість взаємодопомоги. Весь трудовий процес супроводжувався жартами і дружнім настроєм, тому після роботи всі пішли додому з гарним настроєм і задоволенням від зробленої справи.
Дана акція є початком відродження давньої традиції проведення суботників для всіх, хто любить своє місто. У планах волонтерів молодіжного соціального руху «Молодість небайдужа!» проведення суботників на Звіринецькому цвинтарі та у скверах і парках Києва.
===============
Давно так не веселився!
А все тому, що оцей прес-реліз щойно впав мені на електронну скриню.
Адже він - про післязавтрашню подію: у мене на календарі 9 квітня, суботник же відбувся... 11 квітня?! Саме так!!!
Лишається вірити, що "небайдужа молодь" вже попрацювала, супроводжуючи цей процес "жартами і дружнім настроєм" і вже розійшлась додому "з гарним настроєм і задоволенням від зробленої справи". І ніхто їм не завадив потрудитись на благо ботанічного саду й рідного міста...
Майже як у старому радянському анекдоті: "Итак, мы ведем репортаж с главной площади СССР, где советские люди в дружных колоннах чеканят шаг, славя достижения Великого Октября... Попробуем поинтересоваться у одного из участников праздничной демонстрации, с каким настроением он встречает очередную годовщину Великой Октябрьской социалистической революции? Добрый день, скажите, пожалуйста... - ПОШЁЛ НА Х**!!! - Вот так, с шутками-прибаутками советские люди отмечают этот праздник!" :))))))
Мдя-а-а-а... Давно так не веселився. Тільки одне незрозуміло: а фотки з суботника де?!
------------------------------------------------------------ Доктор
політичних наук, професор, проректор університету “Україна” Валерій Бебік
написав статтю в газеті Верховної Ради “Голос України”, в якій стверджує, що
Будда походив з... України.
Професор дослідив, що у ІІ-І тисячоліттях до н.е. на території Сумщини та
Чернігівщини проживав народ будини (у цих областях чимало сіл з назвою Буда).
Один з цих будинів, предків українців, за версією професора, й узяв на себе
місію духовного відродження світу й на Сході був названий богом Буддою.
=====
Маю зауважити наступне.
1) Давньослов`янське "буда" - це вода. Зокрема,
топонім "Будапешт" походить одразу від двох давніх слов`янизмів - "води" та
"печі" відповідно.
2) Я завжди казав, що українцям варто масово перейти до будизму - через це
нас дуже-дуже швидко приймуть до Євросоюзу! Адже тамтешнє найвище керівництво
бажає будь-що розмочити репутацію ЄС, як "християнського утворення". Наприклад -
через прийом до ЄС світсько-магометанської Туреччини. А чом би Україні не
скористатися такими настроями?!
Вчора, 12.02.2009 відбулося масове пікетування Київської
мерії, щоб не допустити ухвалення столичного бюджету-2009, який може
спричинити тотальне розорення багатьох людей. Пікетували мерію профспілки,
численні політичні сили, підприємці, просто пересічні громадяни...
Зате сьогодні - п`ятниця, 13-те. 13 лютого. І сьогодні влада організувала
контрмітинг - на підтримку мера Леоніда Черновецького.
Як і вчора, Хрещатик перегородили автобусами, знятими з міських
маршрутів. Додалися також сміттєвози "ГрінКо". Але і того замало: замість того,
аби здійснювати прийом громадян (у п`ятницю, з 9:00 до 13:00), на
мітинг вийшли працівники ЖЕКів, УЖКГ й інші комунальники!!! Влада нагло
прогуляла прийомний час на Хрещатику... Не вивезла сміття... Не забезпечила
перевезення пасажирів...
Що ж, вони вчаться швидко: всього лише за один день відповіли
"комунальним" майданом на майдан народний. Отже, народу треба
винести з цього урок:
1. захопивши майданчик (у даному разі - перед мерією), не можна його
кидати;
2. треба рішучіше йти у наступ, якщо вже взялися наступати.
Як і будь-який український
журналіст, я значною мірою - цинік. Адже копирсаючись щодня в лайні, в іншому
разі морально не виживеш, а загнешся... скурвишся... і
таке інше. Отже, здивувати мене будь-чим вже доволі складно. Тим не менш,
іноді стається і таке диво...
МВС прогнозує зростання рівня проституції та торгівлі людьми через
економічну кризу.
Про це сьогодні на брифінгу повідомив начальник Департаменту з
боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми МВС Михайло Андрієнко,
передає РБК-Україна.
"Більшість жінок, які вже відмовились від зайняття проституцію,
мабуть, з настанням економічної кризи, вони вийдуть на улицю займатися
проституцією. Звичайно це буде проблема для органів внутрішніх справ, оскільки
частина жінок у пошуках роботи буде вимушена виїжджати за кордон, де вони можуть
потрапити до рук торгівців людьми", - сказав він.
Андрієнко зауважив, що на сьогодні спостерігається збільшення
вуличної проституції. "Це факт, який я може відзначити. Але на даний час, згідно
статистичних даних, відсутній ріст злочинів, пов`язаних з торгівлею людьми", -
зауважив Андрієнко.
======================================
Прочитав - реготав!.. Ні-ні, чесне шляхетне слово, при всій повазі до
високого міліцейського чиновника... Це, очевидно, треба бути саме
українським бюрократом-правоохоронцем, щоб почухати тім`ячко, лише коли смажений
півень вже продовбав там чималу дірку...
Слухайте - до чого тут криза?! Невже треба спочатку засушити мізки в тій
чи іншій школі міліції, щоб не зрозуміти просту й очевидну річ: Україна
давно і впевнено просувається шляхом нарощування темпів проституції й торгівлі
людьми - як і весь цивілізований світ?! Після того,
як протягом ХХ століття темпи науково-технічного прогресу прискорилися на
декілька порядків, зрештою вилившись в інформаційну революцію, колосально
прискорилось вивільнення людських ресурсів у сфері матеріального виробництва. У
тому числі, вивільняються жінки. Людям треба якось жити, а для цього брати
участь в клятому обміні "товар-гроші-товар". Отже, якщо прогрес позбавляє
людину можливості виробляти товари, вона починає виробляти - що?! Точно -
послуги! Якого ж роду послуги природно виробляти
жінкам?! Отож бо!..
Таким чином, говорити, що на нас очікує "зростання рівня проституції та
торгівлі людьми через економічну кризу", щонайменше, вузьколобо. Ми вже
давно і впевнено просуваємося цим шляхом - через обрану цивілізаційну лінію. Бо
проституція - це всього лише один з видів самозайнятості жіночої половини
людства.
От що справді може посилитись під час кризи, то це дешева
аматорська проституція буквально за кавалок хліба. А також розбірки
"професіоналок" з "аматорками"... Але в такому разі говорити треба саме про це,
а не просто про загальний сплеск проституції! Бо тут вимальовується суттєво
інший аспект.
А на базі прочитаного можна, на жаль, зробити єдиний висновок:
наша хвацька міліція знову влучила "в молоко". Втім, це нині не
рідкість...
Невдовзі виповниться рік, як я зареєстрований у
соціальній мережі "Одноклассники.РУ". Досі жодних претензій
щодо фотографій у моєму альбомі адміністрація не мала. Відкрив сьогодні
сторіночку (отримавши повідомлення про нові оцінки фоток - захотілося з`ясувати,
хто й якої думки про моє життя-буття)... і був неприємно вражений тим, що одну з
фотографій заблоковано для перегляду іншими користувачами:
Втім, вразив не факт блокування фотки як такий: хоч я дуже акуратний, проте
міг же припуститися помилки та й вийти за рамки правил?.. Міг!
Ні, мене неабияк здивувала причина блокування: "Фотографія може образити
інших користувачів". На фотої я спалюю рукопис невиданої книги під стінами
Кабінету міністрів України під час акції протесту українських письменників у
лютому 2004 року. Таким чином ми, українські письменники протестували проти
політики "першого" уряду Віктора Януковича, спрямованої проти українського
книговидання. Про що й повідомляє підпис під фоткою.
Звідси запитання на засипку: чим саме і кого може образити така
фотографія?! Віктора Януковича - якщо він також зареєстрований на
"Одноклассниках"?! Його тодішніх підлеглих, які запроваджували цю ганебну
політику в життя?! То, мабуть, не треба було ставити рогатки на шляху
української книги - не було би приводу для акції протесту!!!
Але ж існує ще одне можливе пояснення: фотографія (а точніше, підпис під
фоткою) може бути образливою для "кураторів" цієї соціальної мережі. Адже для
користувачів подібних ресурсів не секрет, що засновуються і постійно куруються
вони спецслужбами з метою виявлення найрізноманітніших зв`язків між членами
суспільства: хто з ким товаришує, хто є товаришем твого товариша (на
"Одноклассниках" навіть є можливість виявляти зв`язки між людьми через дві
проміжні персони!), як формуються групи по інтересах, хто кому пише... І хто в
якій країні живе, ясна річ!.. Також зрозуміло, що для "Одноклассников.РУ"
спецслужбою-куратором є - хто?! Вірно, ФСБ!..
Звідси сам собою напрошується висновок: мою фотку заблокували
тому, що вона ображає ФСБшних кураторів цієї соціальної мережі! Дуже цікавий
висновок, якщо добре подумати...
У часовому проміжку від початку до завершення збройного конфлікту в Південній Осетії я відпочивав на березі Червоного моря. На жаль, єгиптяни слабко уявляють, що жителі загадкової "Укранії" розмовляють своєю — українською мовою, тож окрім 1 національного каналу ТБ Росії, дивитись у хургадинському готелі було нічого. Оскільки в неділю, 3 серпня я кардинально підсмажився на пляжі, то наступний тиждень майже безвилазно просидів у готельному номері. Отже — по саму маківку занурився в незнайоме інформаційне поле. Зізнаюсь відверто: побачене неабияк здивувало…
1. Південно-осетинський конфлікт
Ще б пак! Вже в понеділок, 4 серпня в новинах на повний хід демонструвались машини з біженцями, яких організовано вивозили з Південної Осетії. Цей факт подавався, ясна річ, під соусом піклування про населення… проте, за подібні проколи якомусь "розумнику" варто було б відірвати голову! Ще б пак: виведення мирного населення з зони майбутнього конфлікту — вірна ознака підготовки до агресивної війни !!!
Саме так півстоліття тому виникла проблема палестинських біженців: говорячи про звитяжну армію, яка мала скинути новоявлену єврейську державу в море, арабська пропаганда закликала своє населення забратися геть з її шляху — що й було зроблено. То вже потім виник міф, буцімто кляті євреї вигнали з домівок мирних палестинських пастушків… хоча насправді все відбувалося з точністю до навпаки. Про відведення мирного населення в тил з обох боків радянсько-німецького кордону напередодні Великої Вітчизняної війни можна почитати в книгах Віктора Суворова.
Отже, вже у понеділок, 4 серпня з новинних сюжетів 1 національного каналу РосТБ стало зрозумілим: населення Південної Осетії цілеспрямовано евакуюється, щоб не заважати просуванню звитяжних російських військ територією автономії… Ну, то через п’ять днів так і сталося! Таким чином, 1 національний напередодні цієї операції блискавично злив цінну стратегічну інформацію на широку глядацьку аудиторію, і мене дивує, чому цей кричущий факт не дістав належної оцінки?! Хто тут дурень: вищі керівники РФ, які дивляться на подібні речі крізь пальці — або народ, який за час після розпаду СРСР розучився читати поміж рядків?!
Менш промовистих випадків було ще більше.
Наприклад, така шокуюча новина: ще напередодні конфлікту група російських телевізійників потрапила під обстріл. Відеосюжет : журналістка в кадрі розташована таким чином, що її ноги видно значно краще, ніж голову. Раптом біля її ніг (які добре видно) тьохкає куля. З криком "Ой!" журналістка кидається геть, камера "підбриває" траву й демонструє її ноги (оператор опустив її з плеча й біжить позаду журналістки, нахилившись). Нарешті обидва зупиняються, журналістка кричить: "Стріляли звідти!" — камера різко розвертається на якийсь пагорб… Все, кінець сюжету!
Або інший сюжет : по ходу телеінтерв’ю жінка, яка стоїть на узбіччі кадру, раптом кричить про початок обстрілу, після чого справді лунають звуки пострілів… але інтерв’ю не припиняється. Як раптом після незрозумілої з точки зору обивателя затримки всі кидаються врозтіч. Чесне слово, про методики маніпуляції свідомістю телеглядачів написано стільки, що розбирати подібну лажу по кісточках просто ліньки…
Після початку конфлікту почалися ще незрозуміліші речі.
В кадрі — жінка з немовлям на руках, яка крізь сльози розповідає, як грузини пустили в підвал воду, щоб мирні осетини повискакували звідти (тоді їх по-звірячому вбивали) або потонули. До цього — в рамках того самого випуску новин мені втовкмачували, що подачу води в Цхінвалі припинено, місто потерпає від спраги. То поясніть, будь ласка, звідки грузини взяли воду, щоб заливати підвали?!
В кадрі — старенька з дітлахами, яка каже Володимиру Путіну: "Ось цей хлопчик бачив, як танк проїхався по бабусі з дітьми, коли вони тікали". Потім Путін розповів про це Дмитру Медведєву, й надалі російські лідери використовували цей месидж (грузинські танки чавлять мирних осетинів) у своїй риториці. Нібито пристібатися ні до чого… але виникає питання: чом би журналісту не спитати про побачене не бабусю (непряме джерело), а самого хлопчика (першоджерело)?! "Устами младенца глаголит истина " — отже, поза сумнівом, таке свідчення аудиторією сприймалося б із ще більшим гнівом. Тож я не розумію, чом автори сюжету не вдалися до такого очевидного ходу?..
В кадрі — заплакана жінка, яка дивом вирвалася з влаштованого грузинськими агресорами пекла, при цьому втратила "всіх" (підкреслюю) рідних і близьких. Це було сказано нею на початку інтерв’ю… хоча наприкінці вона старанно перелічила всіх родичів, які залишилось у Південній Осетії. Я розумію, що жіноча логіка — річ незбагненна. Тим паче, жіноча логіка, помножена на шоковий стан. Але я не розумію, втратила жінка родичів чи все ж таки не втратила?!
Але від чого я просто отетерів, то це від розповіді про американського журналіста, пораненого в ході конфлікту. В сюжеті говорилося однозначно: він їхав з колонною грузинських військ, потрапив під обстріл, далі нічого не пам’ятає… То поясніть, будь ласка, під чиї кулі потрапив неборака — під грузинські чи все ж таки під російські?! Чорт забирай, я просто хочу щиро розібратися, хто стріляв у громадянина супердержави: агресори-грузини чи російські миротворці!!! Чиєю жертвою став мій заокеанський колега, який прилетів з далекої Аляски й одразу потрапив "під роздачу"…
Не знаю, як відреагували на все це громадяни Росії. Пристібуватися із своїми сумнівами до відпочиваючих росіян не хотілося — бо так недовго й відпустку на морі зіпсувати. Але як на мій особистий погляд, все побачене й почуте жодної довіри не викликало. На тлі чого мені якось не дуже віриться, що агресію розпочала саме Грузія: швидше за все, Росія вміло спровокувала її на бойові дії . Історія подібні прецеденти знає: згадайте хоч би конфлікт у Данцигу (Гданьську), з якого розгорілася ІІ світова…
2. Хамство з "ящика"
Інше прикре враження, хоча й пов’язане безпосередньо з південно-осетинським збройним конфліктом, склалося від самого тону, яким подаються матеріали на 1 національному каналі РосТБ. Безумовно, квінтесенцією цього неподобства став Михаїл Лєонтьєв — ведучий міні-програми "Однако". Пояснюю спеціально для тих, хто жодного разу не бачив цього: уявіть в "телеящику" непоголеного, вдягненого дещо дивно (маю на увазі дрес-код) хамоватого нахабу — оце й буде він, мегазірка (адже "Однако" виходить в ефір в якості вкладинки до програми "Врємя") Михаїл Лєонтьєв!
Загалом-то, поява такої одіозної фігури в російській тележурналістиці цілковито закономірна — якщо зважати на загальний рівень культури спілкування тамтешніх політиків, можновладців і громадських діячів. Не потребують особливих рекомендацій Жириновський, Затулін, Дугін, Рогозін. Публічна обіцянка екс-президента Путіна "мочити в сортирах" декого з ворогів Росії стала притчею во язицех. Не дивують навіть сумніви того ж таки Путіна в існуванні держави України, висловлені у неформальній бесіді в останні дні його президентства (хоча подібні речі, за гамбурзьким рахунком, змушують замислитися над адекватністю їхнього автора). Повторюю — на тлі таких яскравих прикладів поява хамоватого Михаїла Лєонтьєва дуже й дуже закономірна! Мене дивує єдине — що "Однако" виходить не на комерційному, а на 1 національному каналі РосТБ, в рамках культової (ще з радянських часів!) програми "Час". Таким чином, хамство Михаїла Лєонтьєва виглядає, як офіційна позиція Росії!..
Але між іншим, так воно і є. Недарма ж бо під час засідання Ради безпеки ООН представник РФ сказав приблизно наступне: є претензія щодо відмови нашого президента спілкуватися з Михайлом Саакашвілі — але ж яка нормальна людина спілкуватиметься з ним зараз?! То поясніть мені, будь ласка, про що йдеться: про спілкування двох пересічних людей — або лідерів двох держав, що воюють?! Якщо перше — тоді хто такий Дмитро Мєдвєдєв?! Якщо друге — то мене не колише душевний стан президента Росії та його особисте (людське) ставлення до президента Грузії, натомість я хочу бачити лідера нації, який прагне миру на своїх кордонах.
Це не враховуючи дрібниці, що представник РФ в ООН такою фразою відніс президента Грузії до розряду "ненормальних" — а це вже хамство на рівні міжнародної дипломатії … Знову ж таки, по цьому варто очікувати проявів хамства на 1 національному каналі. Що й спричиняє закономірну появу там Михаїла Лєонтьєва…
3. Політичний оксюморон
Після сказаного зрозуміло, що мене вже не здивував сам факт існування програми "Час", яка й досі виходить під музику Георгія Свиридова. Свого часу мені довелось ознайомитися з відвертим зізнанням композитора: виявляється, в композиції "Время, вперед!" він намагався відобразити шалений, нелюдський темп сталінських п’ятирічок… і росіян досі вперто заганяє в ці ритми головний телеканал їхньої держави?! Втім, це аж ніяк не краще, ніж сучасний гімн Росії: і музика та сама — радянська, і слова написав той самий поет Міхалков…
У що все це виливається?.. В поєднання непоєднаного — справжній оксюморон. 4 серпня помер Олександр Солженіцин — ясна річ, аж до 6 серпня телеефір сповнився урочисто-жалобними сентенціями на цю тему. Тут нічого дивного немає… окрім справжньої дрібнички: паралельно у вечірній час демонструється 4-серійний телефільм "Брежнєв". Йдеться про того самого "двобрового орла", про радянського вождя "застійно-застільних" часів, при якому дисидента Солженіцина витурили на межі СРСР. То якби ж у серіалі ставлення до найбільшого орденоносця Радянського Союзу було відповідним, я б не здивувався, але!..
Але…
В серіалі бачимо Л.І.Брежнєва трішечки маразматичним і дуже нездоровим дідуганчиком — та при цьому він викликає справжню симпатію! І все це — на тлі інших героїв серіалу, які являють діаметрально протилежні приклади. Судіть самі…
Виявляється, Леонід Ілліч хотів піти з посади. Щоб поступитися дорогою молодим — та йому не дозволяли колеги! Бо без Брежнєва в країні розпочався б хаос… вони б позбулися посад… А так він був не двожильним — "семижильним", як було сказано у фільмі!..
В молоді роки Брежнєв був дуже чесним директором колгоспу — нічого не крав, хабарів не брав, про сільських діточок піклувався: його колгосп спеціально корову купив, щоб у дітей постійно було свіже молоко…
Коли дружину Брежнєва обізвали "жидівочкою", він без зайвих роздумів зацідив за це у пику нахабному прикордонникові. І це — на тлі Громика, який анітрохи не обурюється тим, що колеги по політбюро називають українців — "хохлами". Більш того, Громико зневажливо кидає: "Не переймайтеся, я білорус!"
На фронті Леонід Ілліч мав "походно-польову жінку" Софію, з якою близько зійшовся — втім, навіть заради її принад і чарів не погодився зруйнувати свою сім’ю. Навіть у літньому віці його дуже хвилювало "статеве питання": мало не за два роки до смерті він запитував у "сірого кардинала" Суслова, чи "петрушить" той на відпочинку свою дружину. Суслов відповів ввічливо: "Я дружину поважаю". А дідусь Брежнєв до самої смерті був небайдужим до приставленої до нього медсестрички, нерідко просив її полежати з ним у ліжку й відверто зізнавався, що двома десятиліттями раніше "являв би небезпеку" для її честі. Хоча це дратувало все оточення генсека… окрім вірної дружини! Що ж — справжній потентний (по своїй суті) мужик!..
Брежнєв мав повне моральне право не десантуватися на знамениту "Малу землю" — та все ж пішов, керований ідейними міркуваннями! То він ще й герой!.. Брежнєв не любив, коли по війні молдавські селяни боязко вклонялися перед ним, немов перед паном. І хоч накликав на себе шалений гнів Микити Хрущова (тодішнього свого начальника) — зорганізував виставку досягнень народного господарства у Дніпропетровську.
Він міг зайти у звичайний сільмаг, купити тамтешню ковбасу і сміливо з’їсти її без аналізу санепідстанцією. А потім прописати чортів за голодний стан сільського люду голові Ради міністрів Тихонову. І все це — задовго до "народника" Єльцина…
Брежнєв полюбляв полювання, цінував колекцію подарованих йому карабінів з оптичним прицілом — але впольоване м’ясо щедро роздавав усьому політбюро. Він міг добре випити й закусити, потім поспівати народних пісень і посміятися над анекдотами про себе. Брежнєв не репресував "пригрітих біля тіла" письменників, яких застукав за пародіюванням себе, майже монументального радянського генсека. І не постидався зауважити їм, що ніяких книжок не читає — а "про це знає вся країна". А на прощання також обдарував власноруч відстріляною кабанятиною.
Він не мав ніякої нерухомості — ні квартири, ані дачі. Й був проти того, щоб за радянським генсеком таку маєтність було закріплено. Це незаконно — і баста!.. Насамкінець, Брежнєв перервав стосунки з непутящою Галиною, яка втягнулась у "діамантовий скандал"…
Що ж — дуже симпатичний дідуган! Такому простому й роботящому "мужику при владі" просто неможливо не симпатизувати. Тільки от незрозуміло, чому час його правління названий "застійним" і навіщо тоді виперли за кордон великого патріота Великої Росії Солженіцина?! Два великих росіянина не порозумілися?! Історична прикрість…
* * *
Та мені було прикро інше — зануритись у їдкий луг, під впливом якого росіяни живуть не два тижні (як я в єгипетському готелі), а постійно. Не дивуюсь, що один з українських громадських діячів зазначив: "У росіян мізки відбілено пропагандою", — навпаки, мушу з ним повністю погодитись .
А ще прикріше, що з історії людства (в тому числі, з історії СРСР) добре відомо, на що здатні країни, громадяни яких пройшли через отаке "відбілювання мізків"…
Тимур ЛИТОВЧЕНКО,
Хургада — Київ
P.S.12.02.2009 р.
Щойно натрапив в мережі на інтерв`ю Олега Басілашвілі:
"Меня не покидает чувство стыда и беспомощности..."
Ось його промовистий початок: "Меня не покидает чувство стыда и беспомощности. Я - гражданин Российской Федерации. И мне стыдно за нас, за Россию. Я задаю себе ряд вопросов. Например, недавно, накануне военных действий в Цхинвали, широкомасштабно освещался вывоз детей из Южной Осетии в Россию - на курорты Краснодарского края. Почему это было сделано? Что, кто-то знал о неожиданном нападении на Осетию Саакашвили?"
Отже, не тільки я помітив дивний "витік інформації" по російському ТБ! Приємно, що це підтверджено такою відомою персоною, як Басілашвілі... :))))))
Т.Литовченко
(
